Суворий листопад в порівнянні, З завданням, зустрічати вже зиму, Прискорює холодність принаймні, Обожнювати осінь красиву. А місяць все ж останній, романтик, Хризантеми залишив навмисно, Щасливий, мов усміхнений смайлик, Ще порадують квіти, знав звісно.
Без категорії
2046 posts
Дерева сумували знову, Останнє опадає листя, Та як же веселить бадьора, Маленька бойова синиця. Щебече, не нудьгує пташка, У теплий край дарма летіти, Попереду зимова казка, Сніжинки додають утіхи.
Ой місяць гарний в повні,Не спиться тільки знову,Думкам немовби розквіт,Силком веду розмову.Душі лихий неспокій,Марудить, ріже, тисне,Хіба спитав хтось дозвіл,Вчинити цей гармидер.Звичайно є спасіння,Казкова нічка тиха,Лови зірок проміння,Зіграє ніжно скрипка.Забудь про день невдалий,Згадай приємні миті,Відчуєш дивний захист…В обіймах з милим в житі.
Тож мрія спу́рхнула скоренько,Неначе вдумливе створіння,Не переймайся цим моментом,І відпускай, мов сновидіння. Вона полине у світ дивний,Безмежну стрінувши свободу,Та прийде вчасно, без затримки,Душі додавши знов польоту. Захопить зопалу… о чудо!Забув неначе ти про неї,Найкращий долі подарунок,Хоча… немає тут містерій.
– Зайчику, а пам’ятаєш, як ми їздили на озеро? Цілих три дня в кінці літа! Тепле озеро, сонечко і здається цілий світ був тільки для нас. Так знову хочеться повернутись туди назад. Поїдемо ще? Вони сиділи в автомобілі і не зводили один з одного очей. – Сьогодні купила молока, мама […]
Красива, мов спіла калина,Сорочка на ній вишиванка,Пишається звісно родина,Ще трішки, та буде школярка. Рум’янець рожева троянда,Бабусі старання й подяка,Коса як у мами, русява,Від тата, легенько смуглява. Ось руки у боки лиш візьме,І ніжкою тупне, то знайте,Доб’ється омріяних цілей,А рідним… на слабкість екзамен.
З’явилась красунечка осінь,Мов панна, ступала в короні,Бо літо здалося у млості,Ізнов прохолодній негоді. Хмарки, як набігли з мандрівок,Насупилось небо надовго,Вона ж прикрашає неспішно,Яскравістю кожен листочок. Подумалось…наче і холод,І листя пожовкле, і мряка,Вбачаєш все гине навколо,А ти… залюбуєшся й правда. Лиш сонечко знову засяє,Надіне намисто з калини,Розсипе потроху багрянець,Деревам незвично барвистим. […]
Тепленький плед і чашка кави,Задумливий мрійливий погляд,Осінній блюз похмуро млявий,Яскраво нагадав твій образ. Знов дощик у вікно постукав,І ніби саксофон невтомний,Повторював, була ж спокуса,Як перші на вербі листочки. Душею прикипівши щиро,Мов літечко, теплом зігріло,Журавлика відпустиш з миром,Лиш холод підкрадеться з вітром. Змінилося в мені щось, правда,Приймаю почуття й вагання,Думками стрепенусь, […]
Нарядила листя святково осінь,Задивився місяць так ніжно повний,Неймовірна в платті вона у жовтім,Захопила врода світило зовсім. Зробився солодкий неначе манго,Незміряна ласка здавила подих,Сузір’ю тепер на великий подив,Вони утинали вогненний танго.
У просторі витало літо,Голубило та ніжно гріло,Навколо вже запахло медом,Пожовкле різнотрав’я степом. Тож серпень пригадає знову,Що осінь додає потроху,Холодної роси на ранок,Де стелиться густий серпанок. Дні теплі пролітають швидко,І схоже, як роки неспинно,Життя, це круговерть насправді,Неспішні, лиш хмарки кудлаті. Пролинуть й не помітиш зразу,Незмінно теж підвладні часу,Ось тільки-но здається, правда,В […]
Полюбити себе – це нормально, Тоді очі спокійно мовчать, Полюбити себе без вагання – Це уникнути болісних втрат. Що тоді до скандалів і сварок, Які душу безжально ятрять, Коли правду доводити марно, Коли серце із розумом сплять. Полюбити себе так відверто, Щоби квіти тобі вистелять, Нашептав місяць Березень Весну, Що […]
Слова мої не доречні. І мрії мої приречені. І дії несвоєчасні, А висновки? Передчасні. І десь знаходжу можливості, Не втративши поступовості, Дістатися справедливості Збираючи всі випадковості. Сховати свої емоції, Дотримуючись дистанції, Усунув всі провокації Потрапити до локації. Щоб бути завжди щасливою, Веселою та вродливою, Цікавою, трохи лукавою, Собою – чорною […]
Свободна и красива Автор – Владимир Кожухов. Так убедительно свободна и красива, Намёки отогнав, как стаю саранчи, Сквозь взгляды в зону декольте, невозмутимо, Шла, поглощая восхищенье, как лучи. Ей были ни к чему рабы и меценаты, Проводники – пажи, с услугами в пути, Сладкоголосые на тело кандидаты, Таких […]
Солодкі святі звуки із дитинства Летять на крилах вікових птахів, Злітаються, щоб донести в скарбницю Й народу найцінніше зберегти. В скарбниці тій заховано чимало – Давнє минуле, коли правили князі, Що ворогів своїх на палях розпинали, Не даючи скотитися сльозі. Там солов’їна наша рідна мова, П’янить солодким, наче на душі […]
Стояла ваза на столі,В ній сині-сині незабудки,Згадалась молодість мені,І наші перші поцілунки. Як зараз тепло на душі,Хіба букетика забути?Були ці квіти польові,Чуттєві долі подарунки. Іскристі вогники в очах,І погляд лагідний, несмілий,Кружляв піднявши на руках,Тоді від щастя променіли… Кохання юності, завжди,Лишиться пам’яттю зігріте,Як ніжний споминок весни,Душі та серця… найцінніше.
Лунала мелодія літа,Містичною ніжністю флейти,Дзижчанням комашки у квітах,Та вітру, що крила ці пестить. Ласкавим промінчиком сонця,Зозулі дзвінкого відлуння,Рясної черешні безсонням,Шпаків галаслива заслуга. Верба, обійнялась з рікою,Мов скрипка…і душу хвилює,Спогляну на хвильки з любов’ю,Згадається втішне минуле. Незвична чутливість природи,Неспішно вливаються звуки,Складають ритмічні акорди,Бентежно серденька торкнувшись.
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/oj-na-kupala/ Під небом зоряно-прекрасним підеш у землю нашу спати: дивились очі неземні, кров в жилах стигне від краси. Останній погляд через ніч і вираз всіх нічних жахіть – буває Мавка степова, цариця степу тут ішла. В загарбника забере силу і наближає до могили: земля тут поруч – […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/hto-chuye-molot-tora/ Глядів уважно Одін із Асгарду униз на море і північні береги, як дієте і як тепер живете нащадки вікінгів завжди? Хоч віру діти поміняли на лагіднішу для всесвітніх мас, та гени все ж позоставались, а може хтось посеред нас? Через буремні лихоліття столітніх бур пройшли шляхи, […]