Коні проскакали – Гриви золоті, Це літа промчали Наші молоді. З ярмарку вертають, Котяться згори. Де поділась радість Цієї пори? Тішимося все ж ми Внуками й дітьми, Значить недаремно На світі жили. Добрих справ немало Залишаєм їм, Щоб про нас згадали Й вдячнії були. 2018 р.
Філософська лірика
2427 posts
Стерв’ятники кружляли, та здалеку лякали,І чулося собаче, незвичне завивання…Стискалося повітря у просторі, мов грати,Душа переживала бентежне хвилювання. У зо́лоті божниці, як величчю вражали,За розкішшю незримо диявол посміхався,Таке богослужіння, воло́дарство рабами,Віднині убивати, є дозвіл патріарха. Наїлися удосталь, брехні та пропаганди,Воюйте ж, піхотинці, тепер ви всі убивці,Червоного терору, безжалісні нащадки,Отак і залиши́ли […]
Порожньо в батьківськім домі, Не живе ніхто давно в нім, Простір травам й споришам. Лиш ступлю я на подвір”я, Чую голос, ненько твій я І щемить моя душа. Чорнобривці, рута-м”ята І барвіночок хрещатий Тут росли – дитинства квіти. Ніжний запах матіоли Не забудеться ніколи, Скільки на цім світі жити. 2015 […]
Цвіте, цвіте яблуневий, Сяєш ти у день травневий Рожевими зірочками У садочку тата й мами. Їх давно уже немає. А яблуньки розквітають, Що садили їхні руки Для дітей та для онуків. Яблуневий цвіте гарний, Спогади летять птахами, Тихо на плече сідають І моє серденько крають. Отой цвіт рожево-білий Додає наснаги […]
Багато говорять про карму,Та раптом здалося недавно,Розвіялось марево фальшу,Зірвалось чимало враз масок. Шепочуть позаду: ти винна,Помітили промахи вкотре,Помстились, то ваша помилка…Скажу я лиш: дякую, Отче! Скоряюся сміло закону,Приймаю, якщо заслужила,Ні гніву, ні сліз, ні прокльону,Навіщо злостива рутина.
Святий Георгій та й Побідоносець, Покровитель хліборобів-трударів Силу та наснагу їм приносить Плекати нові щедрі врожаї. І на працю всіх благословляє, Витира з чоло солоний піт, Щоби в Україні в кожній хаті Завжди був Його Величність – Хліб. 2015 р.
Які віднині майбутні плани?Деньок проживши, подякуй Богу!Летить життя…а повільний равлик,Не може, мабуть, збагнути долю. Повзе тихенько, навколо крики,Почули раптом потужний вибух,Горить хатина, червоні зблиски,А він шукає трухляву вишню. Страшна пожежа, прибігли люди,Рятують швидко свого сусіда,А равлик хоче знайти притулок,Де мокре листя, укрило віття. Набридли, годі! Тупцюють поряд,Дорогу дайте… і дайте […]
Квітневі дні кінця вже добігають,А справжнього тепла іще нема, Коли воно прийде, то ми не знаєм, Нині усе в Всевишнього руках. Коли в серцях нема тепла й любові І заздрість так ” сичить”, наче змія, Не відповість тоді ніхто добром вам І сонце радості також не засія. Якщо ж посієм […]
Оповитий біленьким серпанком, Черешневий садок задрімав, Заколисаний вітром, до ранку У казкових витатиме снах. Вранці сонце сипне позолоти На тоненькі розквітлі гілки. І приємний такий їхній дотик, Мов цілуночок ніжний легкий. Згодом цвіт білий той черешневий Вишиванками встелить траву. Ця краса завжди в серці у мене, Відчуваю її – то […]
Ой, спогади, спогади, Не даєте спокою Ви чомусь мені. Білим-білим лебедем, Калиновим кетягом Маритесь вві сні. Річкою Тернавкою, Берегом ромашковим, Смаком стиглих груш. Маками червоними, Святковими дзвонами, Котрі в храм зовуть. Бузковою гілкою І диво-сопілкою, Яка з бузини. Квітучою вишнею, Маминою піснею, Що в душі бринить. 2016 р.
З дитинства на мамині руки дивлюсь Лагідні, ніжні, шорсткі від роботи. З любов”ю до них я щокою тулюсь І з вдячністю згадую скільки турботи Завжди було у цих теплих руках, Хоча нам від них діставалось порою. Їх ласку, тепло й доброту із сестрою Назавжди в своїх збережемо серцях. 1980 р.
Свою книгу життя Кожен пише із нас, В когось дуже виходить цікаво. І літопис оцей Перейде до дітей, Там і внуки візьмуться за справу. Та в історії слід Ти залишиш, твій рід,Добрим словом нащадки згадають. Комусь байдуже все, Що життя принесе,Чи похвалять його , а чи лають. Зачерствіє душа, Вона […]
Образити людину дуже просто, Лише сказати необачне слово, Неначе лезом шмагоне відразу Гірка і незаслужена образа. Адже так боляче буває, що й казати, Тієї рани не залікувати, Бо як давно-давно усім відомо, Не горобець оте вразливе слово, Як вилетить, його ти не впіймаєш, Пробачення просити – марна справа. Як маєш […]
Далеко через поле Стежина повела Туди, де хлібне море Знов хлюпнуло тепла. Де колос ваговитий І зерна золоті Та мак, росою вмитий Й блакитні васильки. Де жайвір в високості Тріпоче прапорцем. Іду туди не в гості, В душі приємний щем. І десь поділась втома, Бо почуваюсь я, Неначе в ріднім […]
Жінкам роки не можна рахувати, Душею вони завжди молоді, Їм компліменти треба розсипати, Неначе зорі в небі голубім. І берегти й леліяти. мов квіти, Коханням огортати їх серця. На крилах щастя зможете летіти Разом із ними ви усе життя. 2016 р.
На Стрітення з калюжі горобець води нап”ється, То у день Юрія і віл вже напасеться – Так мовить приказка народна споконвіку. Як воно буде – доживем – побачимо. звичайно, Але в душі хай буде всім весняно Та осяває кожного із нас хай радість світла. І холодом зима серця хай не […]
Друже юності, то як тобі живеться Нині в нелегкий в країні час? Вже сто літ не бачились, здається, Доля нас в різнобіч розвела. Як ти там, як діти і родина, Чи внучатами ти тішишся, чи ні? Ти своє здоров”я берегтимеш? Слід прогнати всі думки сумні. Часто згадую довгими вечорами Юності […]
А під лісом край села Хатина біленька. Вистачало в ній тепла Дорослим й маленьким. У садочку навесні В серпанок легенький Куталися вишеньки, Ніби в шаль тоненьку. І стояли яблуньки В рожевих віночках, Всі усміхнені такі, Як личка дівочі. Як давно все те було,Лиш спомин зостався Про садочок і села Та […]