Є країна чудова – Дитинством зоветься,
Ти уже не потрапиш до неї ніколи.
Та хіба що думками чи в сні озоветься
Безтурботного часу луна або спомин.
Велетенськими були дуби та ялини
І черешні смачнющі в саду у сусіда.
Як же хочеться іноді хоч на хвилину
Заглянути туди і босоніж побігать.
Та ніколи цьому вже, на жаль не бувати,
Не вернути назад ті далекії роки.
Нині там веселяться малі онучата,
Ми життєвої осені чуємо кроки.
2016 р.

