Пустився дощ серед зими, Умився сніговик слізьми: -Ой, де ж ти, зимонько кохана? Рятуй, морозе, бо розтану. Зроби із дощових краплинок Прозоре крижане намисто. Вітрець, ти холодом подми, Сніжком закутай-обніми. І подарує хай для мене Ялинка віяло зелене. На радощах гопак я “вріжу”, Чим вас та дітвору потішу. 2016 р.