Говорят, что я неблаговидный, От таких слов горько и обидно. Ведь душа моя, как пух, как вата. Будьте снисходительней, ребята. Да, снаружи кактус я колючий, Потому и в дружбе невезучий. Но мои колючки не для драки, Что опасен очень – это враки. Не прошу со мною обниматься, Постарайтесь просто улыбаться. […]
Казки, дитячі вірші
359 posts
(для абетки літера “й”) Сонний зранку й босий Йосип йогурт просить. Йойкає й зітхає Як його немає: “Йогурт найсмачніший В світі наймиліший З тертим шоколадом, Можна й з мармеладом. З фруктами, ваніллю, Навіть з кропом й сіллю. Начинок багато Можу вибирати. Серденько не крайте, Йогурт краще дайте”
Викотилося поволі Сонце ліньки, Безхмарним чистим Небом попливло, Бо розбудив його Світанок синій, То ж позіхнуло сонне.Та тепло Усе ж послало разом з Промінцями, Які стрибали Зайчиками скрізь, Дерева, квіти й трави зігрівали, Які замерзли трішечки за ніч. 2022 р.
Чарівний кіт …А я стояла в стороні і хмари пливли в темряві і дощ тихенько мрячив… Потім, мій кіт мене спитав: “Ну що, пішли, туди, еге… Адже час, час – то не чекає!” “Звичайно так…”- сказала я, і ми пішли, уздовж по шосе, Туди, де світло, де усе Осяяно промінням […]
Сонечко руде котилось Десь донизу, спати йшло, Щоби йому та й наснилось Щось приємне.І було Задоволеним Світило,Вранці вмилося в росі Й увесь день собі світило І йому раділи всі. 2022 р.
Раз задумал муравей Переплыть лесной ручей. Оседлал опавший лист И как ловкий сёрфингист На волне скользя умело Он вперёд понёсся смело По течению ручья. Муравьиная семья Отдалялась от него, Муравья же всё несло. И лавируя он мчался На волне листок качался И кричал он: “Эге-гей! Догоните, кто смелей!” Наконец-то наш […]
(до абетки Зеленого Гаю літера “Є”) Єнот Єремій прилетів до Єгипту Зустрів там на пляжі тварину єхидну. Яка прибула із Гвінеї Голки довгі й гострі у неї. Була вона милої й доброї вдачі Купатися ж поряд було з нею лячно. Надуті матраци та кола Єхидна, бувало, колола.
(до абетки Зеленого Гаю літера “П”) У Полінки на платтячку пляма – Так не гоже, – промовила мама. В той же вечір сукенку попрала Й задоволено донці сказала: – Пляття випрала я, пляма зникла. – Дуже шкода, до неї я звикла.
А полуниць червоні щічки Полум”яніють між листків І для Романка й для Марічки Й для Олечки цей плід доспів. Всі дітки люблять полуницю З сметаною та цукром й без. То ж нею запастись годиться, Щоб взимку смакувати теж. 2020 р.
Засоромились сунички, Збагряніли їхні личка Й заховалися в траві. Ти ті ягідки червоні Поклади візьми в долоні І смакуй, смакуй собі. Вони пахнуть теплим літом, Люблять їх дорослі й діти, Бо корисні для усіх: Вітамінні, лікувальні І солодкі, і духмяні. Що ж смачніше є за них? 2017 р.
Спят совята У дуба том, что среди леса Ватага зверят куролесит: Лисёнок, енот, заяц, волк, В лесных играх все знают толк. На дубе живёт три совёнка, Корней, Емельян и Миронька, Ребята зовут: “Хватит спать! Скорей к нам идите играть!” С дупла вдруг сова-мать вылазит На банду зверят пучеглазит: “Корней, Емельян […]
Їжачок, їжачок, Звуть його Сто голочок. Він почує небезпеку Заздалегідь іще хдалеку. Швидко скрутиться в клубок, Не страшний йому ні Вовк, А ні Лисонька-кума Не дістануть їжачка. 2020 р.
Про хом’яка За щоки ховає зернята хом’як Позбутися звички не може ніяк. – Стаєш ти кумедним, хом’яче, в цю мить Твій вигляд потішний усіх веселить. – Не маю я торби, не маю кишень За щоки сховати все можу лишень.
Загубилась незабудка Серед буйних трав, Закувала зозуленька, Соловей співав. Літечко, ласкаве літо – Золота пора Кличе нас в свої обійми, Ягоди збира. 2015 р.
Блины пригорели У хозяйки блины пригорели, Всю стряпню её еле мы съели И хозяюшке нашей обидно: “Не умею готовить я, видно”. Чтобы всё было ладно да дружно, Лишь к совету прислушаться нужно – Огонёк пусть горит еле-еле, Чтобы больше блины не горели.
Правду розкажу, повір, Ліс завмер, сховався звір, Не крадеться між гілок Ні лисиця, а ні вовк. В нірках: заєць, тхір, єнот. Що за дивний поворот? Білка, бурундук, бджола Не вилазять із дупла. Диким звичаям вже край, В цьому лісі є “вай-фай”. З нірок вогники блищать – Звірі в гаджетах сидять.
Гачкодзьобий пелікан Рибу підіймав, як кран І до торби закидав Бо сім’ю велику мав. Жінку, доньку й двох синочків Вдома риби вже дві бочки. Ґаздовитий пелікан – Хата сита й ситий сам.