Снова чернеют Неба глазницы. Три часа ночи – Снова не спится. Звезды мерцают – Хитрые бестии, Инопланетные Шлют мне известия. Ни разобрать, Ни связать воедино. Мозг разрывается, Мозг словно тина. Всасывать надо Ему информацию Только впадает он Тут же в прострацию. Дайте же солнца! Дайте же света! Или снотворную […]
Міська (урбаністична) поезія
76 posts
Ми йшли по вулицях Венеції щасливі! Будинки марили в якомусь забутті, І, наче темні привиди, під ними Човни гойдалися в провулках на воді… Ти пригортала до грудей мої троянди, Сан Марко площа падала до ніг, І золотих світильників гірлянди, І білий мармур зблискував, мов сніг. Вгорі з вікна якась похила […]
Обернул рассвет туманом домики, Словно белою бумагою Сырные причудливые ломтики. Дым застыл на небе магнием. Упираясь в тучи, трубы черные, Как сигары исполинские, Курят. А завод на местность горную Смотрит окнами таинственно. Говорит луне он – бледной страннице – Голосом станков и молотов: “По утрам твое лицо меняется. Ты куда […]
#1 Відкриваю очі, Сплю ножами, Ті дихання дівочі, Стоять між нами. Як міста і квартали, Зривали з нас, Простирадла вкривали, Голих, без прикрас. Терпіння не гак, Байдужість вражає, Я прийшов просто так, Тебе це вмиляє. Шафа хрустить кістками, Шпалери-оливки, таке, Дим над головами, Світу набридло все. […]