Барвіночку, синя радість, Квітко мого краю, За що люблю тебе, славний, Поки що не знаю, Ти не пахнеш, не буяєш, Тихесенько в”єшся, Сповиваєш м”яко землю, До сонця смієшся… Нема сонця – то не лихо Квітнеш у тіньочку, І чекаєш, що шлюбу Підуть син чи донька… Барвіночку, синє […]
Патріотичні вірші
45 posts
А ви нас не чекали? То прийдемо до вас і буде про майбутнє дискусія у нас. Чи хто бував сердитий, ховався у кущі? Хто не боїться – виграв, а хто ховався – ні. Не має що сказати, а треба промовчать? Тоді кому що треба, всяк стане малювать. […]
«Гумореска» Може Порох, може ЗЕ Ви серйозно? Та невже Ну народ ми дожились Чи до цього ми зійшлись? Лишити Петю біля царства А може Вові дать багатства? Лишився вибір невеликий Один смішний, інший безликий Що з того вийде, ну загадка Всім вже набридла шоколадка […]
О, українці, що за лихо з вами? Чи козаків ви – дочки і сини, Якщо в серцях зростили бур’яни І поле заквічали полинами? Стихає пісня: щира і дзвінка! Ви – нація, ви – річка повновода! Де причаїлись гідність і свобода У вашій славній, гарній ДНК? Ой, схаменіться зараз! Навздогінці! […]
Не зраджу, не боюся, бо люблю, Люблю свою країну до нестями. І кожний день я Господа молю, Прошу для неї щастя і талану. Нехай почують ті, що вже глухі До болю, що чужим він не буває! Вербові гілки, хоч які тонкі, Складіть докупи- хто переламає?! Роз’єднані, зневірені, слабкі- Це не […]
Зажурилась Україна, Україна-мати. Зажурилось Чорне море, Степи і Карпати. Зажурилась ,сльози ронить, Туга душу крає: Кожен день в боях за волю, Синочка втрачає. Розгорілася на сході Та війна проклята. Гинуть хлопці молодії, Сини-соколята. Зажурилась,плаче.просить, Спиніться –благає. Та невже в вас супостатів Матерів не має? Чому мовчать,не голосять І не б*ють […]
Твої безкрайні і круті бескиди, Твої родючі, щедрії поля, Мов тонка стежка, поруч простяглися, Єднаючи Схід й Захід, і міста. Під вільним небом, сонця літній промінь Освятить рідну землю й над Дніпром Лунає в небо щебіт соловейка, – Най лине з ним й моя до тя любов. Нехай над чистим […]
На наших лодонях, написана карта. Землі Української, там бериги. Вони не виходять, за ворога грати. Розтоптані криком людської мети. Ми волею пишем, історію серця. Ми зламуєм розумом, світу кордон. Душа Українська, настільки відверта. Що в ній ніби полум’я синій вогонь! Ми пишемо кров’ю, літописи духу. Ми пишем любов’ю, куточки душі. […]
Моя малесенька надія, Моя жива, щира душа. Моя ти віра, що зоріє, Моя розрада вікова. Я кожен день з тобою поруч, Я кожен подих бережу. Лише з тобою я зростаю, Лише для тебе я живу. Можливо, мало я ще знаю, Можливо, мало говорю, Свою любов у серці таю, Але в […]
Засміється моя Україна, Лунким сміхом затопить сади – Після довгих ночей на колінах Бог розвіє їй біди, мов дим; Сльози втре їй гарячі, калиновій, І по стежці у сад проведе; Вона яблук збере там синові, Бо упевнена, що прийде, Що розсіє тумани суму Й своїм сміхом їй […]
…Она — не воин, просто медсестра. Взбирается на холм вблизи Майдана — там раненный лежит ещё с утра, терзает тело болью острой рана… Прицельно бьют… Она к нему бежит средь дыма боя душного, густого. Один боец, беспомощно лежит и ждёт сестричку, ангела земного… Стреляют с крыш… Повсюду сея смерть, стреляют, […]
Сегодня трудновато мне любить соседа моего, родного брата, явившегося жечь, глумиться, бить тупого чужеземного солдата. Он топчет двор мой грязным сапогом и танками распахивает поле, общается со мною как с врагом, стремится удержать меня в неволе. Теперь я — зло, прозападный «укроп», не брат уже я, просто так, скотина, отныне […]
Сірий птах летить у небі , Хмари крилами він б‘є. Волю нам здається ніби, В образі своїм несе. Сокіл – це прикраса степу, Прадавній знаний оберіг. В темні часи та небезпеку, Наш край від ворога стеріг. Полює він на здобич тільки, Щоб молодь сильною росла. І захищати міг […]
Назад озиратись не треба, Вперед пролягає наш шлях, Наш прапор злітає у небо, Як вільний омріяний птах! Наш прапор – до кращоі долі, Пройшов через сльози і кров, Наш прапор свободи і волі За наше життя і любов! Ми разом – єдині і сильні, Здолали немало доріг, У сонячнім сяє […]
Всміхається мова крилато, Даруючи пісню любові. І як же буває багато Її у єдиному слові! Запитує мова, як мати, Коли заблукала стежина. Як мало потрібно сказати, Щоби не зламалась людина! Здригається мова од болю, Ковтаючи сльози солоні. Мовчатиме злякано доля, У розпачі склавши долоні… Воскресне покинута мова, […]