Поетична мініатюра
129 posts
Маю надію Маю сумління Маю мрію Маю життя Не маю натхнення Не маю спокою Не маю бажання Не знаю буття… 06.05.2020
Я не заплАчу, я тобі клянусь. Зі мною Бог і чисте тихе небо. Піду всерйоз. І вже не повернусь: Раз ти такий, мені тебе не треба.
Тебе чекали. І прийшла, Ще сном надії оповита, Як недосказані слова, Як відповідь моїм молитвам. Не запитають, а скажу, Чому спокійно, не тривожно: Вже перейшла душа межу, Де щось комусь було не можна.
Тихе щастя… Усе по-справжньому. І нічого більше не треба……… Ще прекрасніший день – завтрашній! Щира дяка за те Небу.
А я сказала серцю: так. Сьогодні справді – Зовсім інша!!!!! Відчула ЩАСТЯ я на смак…………. Багато маю. Хочу більше!
Чому б і ні, скажи, будь ласка? Я не залишуся сама. Моє життя – прекрасна казка, В якій тебе уже НЕМА. 2003 р.
Хтось жив, як хотів. Інший – як зміг. Та у всіх фініш той самий. Що кажуть люди, не все сприймай на віру. Слухайся серця. Віра, надія, любов – наша опора. І на все життя. Їздив міняйло селом – ганчір,я збирав. Я свистка чекав… Я все ще бачу: йде дочка горбом.Її […]