Кожний мріє про одне,
Добре їсти, довго спати…
Інколи життя мине,
Інших мрій йому не знати!
Всяке в голову бреде,
Руйнувати, насмітити…
Хоч життя в ту пору йде,
В нім самому треба жити…
І для чого ми тут є?
Щоб родитися й померти…
Доки в грудях серце б’є,
Слід залишити конверти…
В першому про те, хто ми,
В другому про те, що з нами.
Ми – родилися людьми!
Доньками а чи синами….
І у третій свій конверт
Треба думку й слово вкласти.
Це не є експеримент,
То життєві є контрасти!
Раз Господь нам дав життя,
Треба дякуючи жити!
Дарувати почуття…
І любити! І любити!!!
(світлина з інтернету)