Я сьогодні прокинулась пізно,
Лиш вчула як грюкнув дверима.
Крізь сон усміхнулась рАйдужно,
Зачувши той брязкіт ключима.
За мить, вже качаюсь по пОстілі,
Вдихаючи запах твій підсвідомо.
Ми для всіх – незнайомі постаті,
Що знайшли грааль несвідомо.
Вмощусь на край ліжка маніжно,
Вбираючи сну останні краплини,
Підмигну твоєму фото вальяжно
Й занурюся носом в жоржини.
Час зайнятись своїми справами,
Віддано в будні пірнути алегро,
Залити світ яскравими барвами,
Як прекрасні пейзажі Палермо.
І як в гарно написаному романі –
Ввечері знову все буде як треба –
Поряд ти й ми по вуха закохані –
Відчуття “дотокнутись до неба”.