Життя іде, жорстоко й безупинно. З'їдає нас, як жар з'їдає віск. Отак і ми згораємо повільно. Усе, що мали-перевальний міст. Міст від усього, що було в цім світі. І від добра, і від лихого зла. Відтоді, як були ми діти, Від усього, що пам'ять зберегла. На нім у кожного своя дорога. Свій хрест несем, важкий він чи легкий. Коли перейдем, запитаєм в Бога, Хто він такий...
Міст
