Для голосування необхідно авторизуватись

Я з тобою…

Я стояла над прірвою в житі,
Наче в Селінджера у романі,
Не в шовкАх і не в оксамиті –
На колінах, в грязюці, в тумані.

Вдивлялась в ту чорную прірву
Вона вихід, здавалось…так треба.
Наважитись глянути в вирву,
Сягнути в той простір – без неба.

Нахлинув смертельний відчай,
Злий вітер все грався волоссям.
Розум панічно волав – утікай!
Та куди ж !? Лиш безкрає колосся.

Я обтерла в кров збиті коліна,
Піднялась, втерла сльози враз
І останній свій крок зробила…
Навкруги забринів старий джаз…

Відчула – нема більш загрози –
ТИ… мене обіймав щосили,
Пригортав й цілував мої сльози
Й шепотів: “Я з тобою, мила”.

3

Автор публікації

Офлайн 1 рік

DanaLucky

94
Коментарі: 1Публікації: 29Реєстрація: 08-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 13.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Думок на тему “Я з тобою…”