Давай зробимо фото на згадку
Навіть, краще хай чорно-біле.
Зафіксуєм любов на початку
І наше шаленство сп’яніле.
Почуття закарбуємо в миті,
І ту пристрасть, що не минає.
І тепло наших рук на звороті,
Що й через сто років згадаєм.
Додамо, таки, фарб в світлину
І в закохані карі очі,
За якими, щодня безупину
Я готова йти серед ночі.
Збожеволієм ми, як здогад,
Й забудемо, що кохали –
Залишиться фото на спогад,
Як в любові ми пропадали…
Думок на тему “На згадку…”
Що й через сто років згадаєм.
Краще “і” замість “й”.
Додамо, таки, фарб в світлину
А тут граматика “у” вимагає, замість “в”.
Чудовий вірш!