Ступивши на самий краєчок неба,
Де вічність змагається з часом,
Зорячи як з Кеєм танцює Феба,
В твій простір мчуся Пегасом.
Як ти? Чи добре себе почуваєш?
Чи готує хтось каву щоранку?
З посмішкою очі свої відкриваєш,
Прокидаючись на світанку?
Цікаво… За кого в футбол вболіваєш –
Криштіано чи все ж може Мессі?
Або взагалі на спорт не зважаєш?
Й мистецтвом займаєшся в стресі.
А книги які ти на ніч читаєш –
Ремарка чи Стівена Кінга?
Бодлера віршів збірку гортаєш
Чи праці відомого Юнга?
В куточки твоєї душі заглянути
Бажала б… й до дна все пізнати,
Та поки не зв’язані долі канатом
Хотіла б лишень тільки знати.
Що кожного дня ти – щасливий,
Кохаєш – до шуму крові,
Що мрієш й струмуєш до цілей,
Друзі – кремінь, а не паперові.
Промені сонця, які яскрять очі,
Хтось прикриє своєю долонею.
Що є до кого прийти серед ночі,
Прихилитися до плеча скронею.
І навіть, якщо ніколи не стрінемось –
Наповнюй життя аж до краю!
І щоб не сталося – в радості й в горі –
Знай… я руку твою тримаю…
Автор публікації
