Розчиняються хмари в обіймах безодні,
Споглядає на них рідна мати-земля.
Що шукаєте ви, розлетівшись сьогодні
По чужих небокраях у вирі життя?
Може кращої долі чи щастя у раї?
Може срібло небес й золотаві поля?
Не шукайте, бо щастя у рідному краї,
Де невтомно чекає вас ненька-земля!
© Денис Нарбут, 2020

2 коментарі “Хмари-емігранти”
Поетично, барвисто, щиро, сповідально…Є глибина філософських роздумів. Є образ рідної України. Вражений
гарно