Так ніхто не кохав,
Бо лише в небесах
вміють віддано серцем кохати.
Бо лише з-попід хмар посилають весну
Перед цим її треба чекати.
А любов – то весна і лице її – спів
Простягає вона свої руки.
Чую голос її – це мінорна струна,
Не порветься, вона бо від Бога.
Заспівають птахи
під промінням терпким
І заграють струмки, що за гаєм.
В Україні давно вже не було весни,
Але серце її ще співає.
Так ніхто не кохав,
Бо лише в небесах
Знають долю землі – України.
Голос тихо лунає до нас з-попід хмар:
“Доки любим – вона не загине.
Автор публікації
Вірнішого і сердечнішого побратима, ніж папір, я не знаю.
© Василь Симоненко
Достижение получено 07.02.2019
Титул: Автор місяця (Січень 2019)
За публікацію “Так ніхто не кохав”
8 вподобань користувачів у січні
Достижение получено 09.12.2018
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
