Для голосування необхідно авторизуватись
ok
“монолог”
Рожеве сонце на горизонті,
Лягає спати день…
А мої вірші десь там на фронті
Старих закинутих пісень.
Кому розкажеш – не повірить,
Не прочитає останній вірш
Написаний в такому стилі,
Якого в світі нема більш,
Не зрозуміє останню сповідь
Мовою глухонімих…
Рожеве сонце на горизонті –
Пора спочити, заходить ніч.
Немає дива, як весна, Уся – від березня до травня! Поглянь – землі краса прадавня Твоє єство зцілить сповна. Побудував хатинку кріт, […]
У письменника займу я Чудо-слів, щоб вам сказати Як чудово на цім світі Словом щастя малювати. Ще у мрійника візьму я Крила, […]
Я ЙШЛА В НІКУДИ Посеред зрілости, посеред решти, Де пік відчáю й луною: «Де ж ти?», Де спомин-мрія остудить груди, – Тінь […]
-Де винайшли автородео (Сусід якось Яшка питає) В Парижі чи в Монтевідео? -У нас(Яшко відповідає)!!! Це-завдяки моїй дружині (Примружив очі лукаво);- […]
