Для голосування необхідно авторизуватись
ok
“монолог”
Рожеве сонце на горизонті,
Лягає спати день…
А мої вірші десь там на фронті
Старих закинутих пісень.
Кому розкажеш – не повірить,
Не прочитає останній вірш
Написаний в такому стилі,
Якого в світі нема більш,
Не зрозуміє останню сповідь
Мовою глухонімих…
Рожеве сонце на горизонті –
Пора спочити, заходить ніч.
По життю мені оди ніхто не співав, Не присвячував віршів і не впадав, Та я гордо йшла до своєї мети, Я плекала […]
Неполохана нічка без залишніх думок, Небо всипало в річку повні жмені зірок. Місяць виглянув сивий. Бубонить самота. Все звичайне й мінливе, як […]
Люблю осінь, заціловану дощами, Залюблену й загублену в лісах, Розбещену, розхристану вітрами Знеможену від полюбовних чвар. Запалену хмільними кольорами, Сп’янілу від цілунків […]
В залі суду мовлять свідку (Дуже й дуже строго): -Не пускайте ви тут плітки (Кажіть правду,тільки правду Й крім правди-нічого)! -Невже […]
