Для голосування необхідно авторизуватись

Після літа

День як рік. Обертається коло,
йде від краю землі до зеніту,
завмирає, ясніє в хлібові-солі,
в стиглих яблуках, вишитих квітах.
В повітрі розлитий сонячний мед,
на шляху виблискують камені.
Позолочені коні, міст, очерет,
верби ближні, сосни віддалені.
Мед застигне. Пам’ять сховає в бурштин
спалах сонця, розправлені крила,
довгий погляд, розмови прискорений плин –
зберігатиме спогад незмінним.
Я вдивлятимусь, поки розтане смола –
мить відродиться, лагідним світлом
огорне потемнілі від часу слова,
нагадає забуті молитви.
Чорні соняшники – доріг вартові
схилять голови, сповнені зерня,
що збирало по колу сонячні дні
і готове вертатися в землю.

1

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Donna

2
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 02-09-2020