Для голосування необхідно авторизуватись

Про сучасників

Я народилася в час, коли кожен мав власні брови,

І волосся фарбоване мали також одиниці,

Коли діти ще грались в дворі та були всі здорові –

Їли яблука просто з гілля, пили воду холодну з криниці.

Я народилася в час, коли люди, що були при владі

Крали менше й по-щирості більше старались брехати,

Звісно ж, дбали про себе, та не так мали всіх у заді,

Чи вдавали, що просто не можуть усіх там мати.

Я народилася в час, коли люди ростили надію,

Мені чесно здавалося – можна весь світ змінити…

Хоч, по-правді, я й досі про це іще мрію,

Як же іншим довести – в країні цій можна жити?

Люди кидають дім і шукають кращої долі.

Роблять селфі круті із різних куточків світу…

Україно, ти ж знаєш, у нас є всього доволі –

Як же так, що ревуть по кутках недоглянуті діти?

Власне, я народилася в час, коли світ тільки вчиться жити.

Коли він ще шукає,  що і за що важливіше.

Хтось дереться  угору, хтось когось вниз штовхає…

А бабусі навчають: нічого, аби не гірше!

Я народилася в час… Але виросла так невчасно.

І полюбила гіркий шоколад, і життя в інстаграмі.

Всі поділились на касти: в одних все завжди прекрасно,

Інші – піаряться, бізнес будують на драмі.

Я народилась… Тоді. А жити потрібно нині.

Так, щоб не тільки на фотках бути щасливою.

Так, щоб не перти купу проблем на спині.

Так, щоб могти і далі вірити в диво… І

Шлях свій треба знайти. І часом дивитися в небо –

І рахувати зорі – небесні ґудзики…

Часом робити те, що хочеш – не те, що треба…

Менше слухати дурнів. І більше – музику!

2

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

Doriana LubArt

17

Автор книги "Армагеддон навпаки" ♥

Коментарі: 4Публікації: 7Реєстрація: 03-08-2020