Я народилася в час, коли кожен мав власні брови,
І волосся фарбоване мали також одиниці,
Коли діти ще грались в дворі та були всі здорові –
Їли яблука просто з гілля, пили воду холодну з криниці.
Я народилася в час, коли люди, що були при владі
Крали менше й по-щирості більше старались брехати,
Звісно ж, дбали про себе, та не так мали всіх у заді,
Чи вдавали, що просто не можуть усіх там мати.
Я народилася в час, коли люди ростили надію,
Мені чесно здавалося – можна весь світ змінити…
Хоч, по-правді, я й досі про це іще мрію,
Як же іншим довести – в країні цій можна жити?
Люди кидають дім і шукають кращої долі.
Роблять селфі круті із різних куточків світу…
Україно, ти ж знаєш, у нас є всього доволі –
Як же так, що ревуть по кутках недоглянуті діти?
Власне, я народилася в час, коли світ тільки вчиться жити.
Коли він ще шукає, що і за що важливіше.
Хтось дереться угору, хтось когось вниз штовхає…
А бабусі навчають: нічого, аби не гірше!
Я народилася в час… Але виросла так невчасно.
І полюбила гіркий шоколад, і життя в інстаграмі.
Всі поділились на касти: в одних все завжди прекрасно,
Інші – піаряться, бізнес будують на драмі.
Я народилась… Тоді. А жити потрібно нині.
Так, щоб не тільки на фотках бути щасливою.
Так, щоб не перти купу проблем на спині.
Так, щоб могти і далі вірити в диво… І
Шлях свій треба знайти. І часом дивитися в небо –
І рахувати зорі – небесні ґудзики…
Часом робити те, що хочеш – не те, що треба…
Менше слухати дурнів. І більше – музику!
Автор публікації
Автор книги "Армагеддон навпаки" ♥
