Від стінки до стінки, від краю до краю
у темряві тіло тривожно сковзає,
крізь призму туману від холоду лячно,
від тіні, прониклої в дім, стає страшно.
А десь за вікном п’янке місячне сяйво,
таке чарівне і таке ж недосяжне,
мене вже не вабить, не кличе, не гасне,
воно вже давно не таке як у казці.
І тихо навколо. Сплять втомлені люди.
Окутані снами дерева усюди,
І вітер притих, не несе пересуди,
лиш зорі зрадливо моргають повсюди.
Автор публікації
Коментарі: 3Публікації: 11Реєстрація: 31-08-2020
Достижение получено 10.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
