Безодня – чорна, наче ніч,
Життя пройшло і пекло наступило…
І ось, уже вогонь пекельний нам
У крематорії нацисти розпалили.
Безвихідь – доля в нас одна,
І піч уже пекельним жаром дише…
За що? Яка у нас вина?
Невже причину страти кат
Словом «єврей» безжалісно запише?
Вогонь – біль, крик…
І тиша вже страшна,
І пустота німа усе заполонила…
Уже «звільнилася» загублена душа,
І більше ув’язнить її несила!