Аж раптом пригадала, що забула
Одну важливу річ, для мене дорогу.
І засмутившись, просто повернула,
Аби забрати цінність цю свою.

Перехрестилась, знову у дорогу,
Мене чекала довга досить путь.
До світла наближалася потроху,
Та ще не знала в чому його суть…

Коли ж під’їхала, стиснулось серце,
І так нестерпно стало на душі…
Лишень ось-ось відбулося усе це –
Машини вщент і шиби по землі…

І хтось лежав накритий…бездиханно,
А хтось ледь-ледь тримався на ногах.
У голові крутилось неустанно:
Моє життя було вже на вагах…

Якби ж тоді я просто не вернулась,
Якби Господь мене не зупинив…
Від болю в грудях щемно так стиснулось -.
Мене мій ангел справді хоронив!

Бо в цей же ж час була б там на дорозі
І невідомо склалось б як життя…
Щодня я Богу дякую ще досі,
Що розвернув мене він того дня!

Тому не вірте, люди, в забобони!
Коли забули – просто поверніть!
Бо може Бог від чогось вас боронить,
А за плечима ангел ваш стоїть!