Прокинулась якось троянда під ранок,
Сонні прикрила свої пелюстки,
А їй посміхнувся привітно світанок
Подихом першим красуні — зими.
Вітром легеньким колише листочки,
Білі сніжинки цілунком лягли,
Срібним мереживом вкрились садочки —
Незвідане нове усе навкруги.
Злякалась троянда, присипана снігом,
Таємна мелодія линула скрізь.
Стривожена дивним таким перебігом,
Промерзла зимова красуня наскрізь.
Та сонечко першим промінчиком ніжно
Торкнулося сонних її пелюсток
І срібне намисто її білосніжне
Під музику вітру пішло у танок.
Всміхнулась троянда новому світанку,
Вклонилась зимовій казковій красі.
Співали сніжинки їй, — Доброго ранку,-
Вона закружляла в чарівній порі.
До неба тягнулась і теплий промінчик,
Немов цілувала, в обіймах зими.
І кожну стеблинку, замерзлий пагінчик
Вона піднімала увись догори.
Незвідане, нове красу чарувало,
Манило, лякало троянду в снігу.
І щось потаємне її зігрівало –
Це просто вона закохалась в зиму.
Автор публікації
Титул: Автор місяця (Листопад 2019)
9 вподобань користувачів у листопаді
Титул: Небайдужий читач
Думок на тему “Троянда під снігом”
Дуже цікавий вірш. І тема , і форма.