Неспішними кроками,
Оксамитом і позолотою
Стелить килим пістрявий,
І палає яскраво
Осінь медова, зріла красуня…
Лагідно посміхається,
То грайливо пишається.
В кронах дерев напівсонних ховається,
То з вітром могутнім перекликається
Сірим дощем безнадійно вмивається.
То з сонцем зрадливо вона обіймається,
В білий туман вся святково вдягається,
листям багряним додолу жбурляється…
Осінь прекрасна, осінь чарівна!
Осінь багата. Осінь – Царівна!
ОСІНЬ – КРАСУНЯ