Що тепер означають слова?
Чи потрібні комусь обіцянки?
В кого в серці ще віра жива?
Зараз інші вже в нас забаганки.
Легко ранити, міцно, до болю,
Важче вірити і пробачати.
Нам потрібні дуелі, двобої
Й темпераменту не позичати.
Людське серце, як море, глибоке,
В нього канути можна, мов в лету.
Ну а щастя – голубооке,
Непідвладне людині-поету.
Тож навіщо “кидатись” словами
І міняти любов на монети?
Що ж, тепер про стосунки між нами
Хай Петрарки складають сонети.
Думок на тему “Слова”
Дуже щира поезія, немов на сповіді в Храмі…Поетично, образно, правдиво