Що тепер означають слова? Чи потрібні комусь обіцянки? В кого в серці ще віра жива? Зараз інші вже в нас забаганки. Легко ранити, міцно, до болю, Важче вірити і пробачати. Нам потрібні дуелі, двобої Й темпераменту не позичати. Людське серце, як море, глибоке, В нього канути можна, мов […]
Daily Archives: 02.04.2020
7 posts
Полину в дороге і вкрай далеке, На все життя лишивши теплий слід. Потішуся, як тішиться лелека, Скінчивши накінець важкий політ. Угледівши здаля білу хатину, В якій батьки дали мені життя, Зуміли в мені виховати сина, Міцний заклавши стержень в майбуття. Босоніж пронестися по стежині, Якою до юнацтва ноги бив, Де […]
Як суголосно, затишно і млосно: змиває денні контури імла, блукає парком осінь вінценосна, напевне, попрощатися зайшла. Бо їй пора. Вона уже не може. Їй інші бачить хочеться світи. І сперлася зима на огорожу, але чомусь стидається зайти. фото Olga Basun
У осені – обличчя божества, із пам’яті прадавнього вигнанця. Хитає міддю тиша лісова і сірість хмар збирається на танці. Десь вирієм втішаються птахи. У снів і вражень швидкість – черепаша, І денні розчиняються гріхи, бо дощ вночі шепоче отченаша.
Порожній час. Осіння самота. Стоїть верба струнка і тонкокоса. У небі сяє скибка золота І стежку ніч притрушує морозом. Невидимі на тугу брешуть пси. Спиняє пліт несмілих звуків майво, Бо в цьому царстві вічної краси Всі голоси – непрохані і зайві. Чужі у вікнах блимають світи. Кладе ліхтар на руку […]
Літа зіграна кода. Неба фарби розмито. Прохолодна погода Гасить вогники квітів. Ходить осінь заможна, тішить відблиском мідним, А що серцю тривожно – за дощами не видно.
Бджолиний гуд. Остання спроба літа. Холоне блиск заплаканих жоржин. Пливе зажура бурштиновим світом І гарбузи ламають чорний тин. По вінця ліс занурений в мовчання. В такі часи про що ще говорить? Вже все було. Залишилось прощання І неба нерозтрачена блакить.