…Вернулась в край мой радостью весна, покой и мир, казалось бы, заслужен… Страна моя очнулась ото сна, но, Кромвель мудрый, ты опять ей нужен! Изгнал народ ублюдка-короля, придворные сбежали лизоблюды, но вновь на шею брошена петля рукою озверевшего Иуды… Грозя своею дикою ордой, возжаждал он владения удвоить, наполненную ложью и враждой Империю Безумия отстроить… Беда пришла из Царства Темноты! Мы ждём тебя, наш Кромвель, где же ты?
Верба косу заплітала – Листя в воду опадало. Золотисту вишиванку Осінь листям гаптувала. Роздавала подарунки Листопадниця-чаклунка: Ковдри, сукні та сорочки У яскравих […]