Палкий вітер-гультяй на деревах розвішану тишу знімає,
Небом хмари кудлаті, бешкетник, гонить.
Ось, здається, зараз сльозу воно зронить.
Але марно жаданого плачу немає.
Небо сердиться наче, гуркоче та іскрами блима,
Розпинає блискучим ножем, ніби щось не знаходить.
Може, хижий чаклун там зі свічкою поночі бродить.
Поживитись жадає думками-страхами чужими.
Грим! Удар! Торохтить! Все навкруг теліпа, мов билину.
Небо силиться краплі вологи із себе чавити.
Наполохані птахи притихли, мов злякані діти…
То дива наворожує ніч чарівна, диво-ніч горобина.
Автор публікації
Коментарі: 44Публікації: 35Реєстрація: 08-08-2020
Достижение получено 14.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Достижение получено 12.08.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
