Осінь тихо, несміло скрадається,
Шелестить жовтим листям в ногах.
Сонце втомлене ще посміхається.
Де ж поділося літо? У снах…
Мужні квіти красою милують,
Попри дощ і нічні холоди.
Журавлі відлітають-сумують,
Заховавши у небо сліди.
Й дивно так, що нікому не дивно.
Звично йдем на неперший урок.
Осінь в душі заходить невпинно.
Ось і зараз… Іще один крок…
1 вересня, 2017р.
2 коментарі “Кроки осені”
гарно
Дякую. Це був мій перший зрілий вірш.