Зараз я нікого не люблю…
Не тримтять думок стидливих віка.
Не було такого ще одвіку,
Що для всіх спокійно ночі сплю.
Що кохання струни не бринять.
Серце мляво тихий ритм тримає.
І байдуже, скільки це триває.
Та й, мабуть, несила щось мінять.
Не бентежить святість спраглих губ.
Не дивує цей безгрішний спокій.
Мов душі так зручно одинокій.
Не щемить давно несвіжий зруб.