Ці вірші ні для кого
І, мабуть, ні про що.
Як та роса ранкова,
Як та жаринка, що
Спалахує і гасне,
Жевріє, та дарма.
Тепла немає, власне,
І світла теж нема.
Ці вірші – зірка з неба,
Летючий метеор,
Ранковий простонеба
Морозяний узор,
Що зникне, коли сонце
Подарить всім тепло.
Подивишся в віконце-
Неначе й не було.
Мої маленькі вірші,
Вам дякую за те,
Що човником у тиші
Ви поряд пливете,
І путників раптових
Берете на корму.
Вас назбираю ворох…
Залишитесь кому…?
Автор публікації
Коментарі: 44Публікації: 35Реєстрація: 08-08-2020
Достижение получено 14.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Достижение получено 12.08.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
4 коментарі “Вірш про вірші”
цікаві роздуми…
Так зворушливо-чудово😊
Чудовий вірш, сюжет такий несподіваний, глибокі філософські роздуми, емоційно, образно, вражає
Дякую за коментарі і теплі відгуки))) Власне, сюжет вірша підказаний самими читачами.