Я досі вчуся жити – як без тебе?!
Завила тіло в тертий камуфляж.
Душа кричить і проситься у небо –
Розбитих мрій згорає фюзеляж.
Роки ідуть – я так і не навчилась…
Не наречена, навіть не вдова…
Я просто так – без тебе залишилась!
Примхлива доля плаче жартома…
А ти пробач, я досі не навчилась
Без тебе жити…тертий камуфляж…
Зрадлива доля…тільки ним укрилась
Душа згорає, як безкрилий фюзеляж…