Цей терпкий запах хризантем
Таврує осені печатку
На список задушевних тем,
Таємно схований, на згадку.
Його правдива гіркота
Чарує і відверто манить.
Той – парфумер, хто прочита
І змістом серце не поранить.
Цих дивних квітів аромат –
(Звичайно ж, не для ширспожитку)
Вишиванки сакральний ряд,
Майстрами вкладений у нитку.
Морозом скута їх душа
Від теплих променів відтала
І світ нам щедро прикраша,
Примножує добра фрактали.
Тонких барвистих пелюсток
Технічно з’єднані меандри
Крізь терни схованих пасток,
Мов кличуть у безкрайні мандри.
Так пахне правда без прикрас.
Так простота милує око.
Це про кохання, що один лиш раз,
Якщо ж не склалось,… – одинокі.

Думок на тему “Запах хризантем”
ну не такі вже й одинокі…
Усе вперед біжить і грає хвиля
нової сили, пристрасті, кохання і життя
і тільки нам вирішувати далі
чи буде в цього всього ще продовження