Трудяги дня до ранку гуркіт вщух
І тіні мовчки тішаться імлою,
Вдягнувши жовте, місячний пастух
Веде гурти зірок до водопою.
Мороз цілує ковзанки калюж,
Розтануть потім – він змайструє знову,
І тихо ходить хмарка гонорова
Над вибухом волосся диких груш.
Думок на тему “Трудяги дня до ранку гуркіт вщух…”
Навіть схема римування сподобалася.