за обрієм сонце
за обрієм туга
за обрієм є
недоступне мені
я тихо пливу
над потомленим лугом
і їде туман
на білявім коні
тут так одиноко
спокійно
неспішно
думки про безсмертне
за руку трима
за обрій не треба
там дивні залишні
і лугу такого
там зовсім нема
Автор публікації
Коментарі: 29Публікації: 448Реєстрація: 14-03-2020
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Березень 2020)
3 коментарі “за обрієм сонце…”
Як тонко та мудро підмічено. Дійсно, за обрій не треба – треба кожен день святкувати життя, наслолоджватися краєвидами та надихтися. Дякую.)
Так гарно! Захотілось просто посидіти і нікуди не поспішати. Спокійно, не спішно в роздумах.
За обрієм нема такого натхнення.