Яких ще слів в тобі не знаю я,
А ті, що знаю – чи вони потрібні?!
Як в безворушші сказанність твоя,
Що ясним небом зрівнює подібність.
Так в тихім небі спалахне зоря,
Тобі явившись в дивному сузір’ї,
І ти впізнаєш серцем немовля,
У цьому обважнілому склепінні.
В годинах вічність бавиться у дні,
В собі з’єднавши цільні половини,
Так ніжки циркуля описують земні,
Та безкінечні обрії дитини,
І в цій недосконалій повноті, –
З тобою я, а ти в мені віднині.
Думок на тему “СОНЕТ ІІ”
Шедевр