ВІХОЛА
Раптово настав листопад –
Це було на грані самозречення…
Безапеляційного заперечення.
Якось зовсім невпопад.
І як би я не тулила все то докупи –
Воно не складалося.
Окремими частинами,
Пручалося – розпадалося.
Віхола викрадала
Промокле листя щовечора.
Я до неї ставилася, як до зрадниці.
Чужоземної запроданиці,
Що найсвітліше усе
Спаплюжила, знівечила.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 20Реєстрація: 22-07-2018
Достижение получено 05.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
