зниклий безвісти
І
мідним дротиком мирний спогад в’їдався у пам’ять
десь на межі раннього літа й зимового сонцестояння
скільки місяців іще, років. чи вісім, чи дев’ять.
до жриць піднебесних треба відправити своє клопотання.
скільки ще тіл поглинуть окопи ротаті.
на зап’ясті – зиклий безвісти – болюче тавро.
міномети-гульвіси вибльовують кропив’яне багаття.
вибух за вибухом. ніби так завжди було.
він вдивлявся у сутінки розпеченого горизонту.
щоб не страшно в півголосу думав про се, про те.
він не знав, що назавжди лишиться у лоні Східного фронту,
із порепаних вуст не одна весна проросте.
ІІ
марно слати листи.
адресат – німа вічність.
його степ давно прихистив.
колискові співає. підпалює свічку.
замість сонця і неба хрести і хрести…
Автор публікації
Коментарі: 1Публікації: 11Реєстрація: 16-07-2018
Достижение получено 14.11.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
