Наче кайданами скута
Наче у пеклі вогню
І лиш бажання збагнути
Як я себе бороню?
Ні я себе не жалію
Жалість то слабкість. Чия?
Кроку ступити не смію
Доля то вже не моя
Що ж я у світі шукаю?
Що намагаюсь зробити?
Хто ж я? напевно не знаю
Хочу одне лиш лишити
Спогад і лагідні очі
Дотик обіймів твоїх
Більш я шукати не хочу
Шлях нерозкритих доріг.