Для голосування необхідно авторизуватись

Сила навчання

Було це насправді чи вигадка може,
Була собі дівчинка гарна й пригожа.
Усі милувалися вродою Анни,
І наче у всьому була бездоганна.

Та тільки була неслухняною дуже,
До всього повчання було їй байдуже,
Навчатися зовсім ніяк не хотілось,
Та сталося так, що вночі їй наснилось,

Неначе потрапила в світ пречудовий,
І люди там, й звірі були загадкові.
Побачили дівчинку, замилувались.
«Ти звідки взялася?» – усі дивувались.

І знітилась Анна, і дуже злякалась,
Таких бо чудес з нею ще не траплялось.
«Куди я потрапила, – думалось їй, -Невже я в країні всіх здійснення мрій?»

Аж раптом до дівчинки лев підійшов:
– Вітаю в країні саван і дібров!
Моря й океани – то наша парафія,
Країна у нас чарівна – Географія.

Задумалась дівчинка: «Де це? Не знаю.
І що за країну цей звір називає ?»
– Я йду до країни, де мрії здійсняться,
Підкажете, може, туди як дістаться?

– Я був в тій країні, вона загадкова,
Дістався, щоправда, туди випадково.
Потрапити просто і легко в країну,
Лиш відповідь дати, чи зможеш, дитино?

Щоб вийти з моєї країни поспішно,
Сказати ти мусиш одразу успішно:
Які океани існують на світі?
І скільки їх є, маєш ти полічити.

«Щось чула колись, та напевно не знаю,
Можливо, вже якось хоч щось відгадаю?»
– Про Тихий щось чула, і є він найбільший…
– Так, добре, не бійся, кажи голосніше.

– Я більше не знаю про ті океани,
Навчалась я в школі не дуже старанно,
Та хочу в країну, де мрії здійсняться,
Я вам обіцяю, що буду навчаться.

– Е ні, так не піде, я дам три підказки,
А ти скористайся вже ними, будь-ласка:
По-перше, і вчені всі згодні зі мною,
У світі він другий за величиною.

І назва у нього така фантастична…
– Згадала я, звісно, то є Атлантичний.
– Так, добре, послухай-но, дівчинко, далі,
По друге, на півдні є біля Австралії,

В нім тепла вода й Аравійський півострів…
– Я знаю – Індійський, було досить просто.
Гаразд, молодець , тож остання підказка,
Послухай уважно й скажи ти, будь-ласка,

Який океан звуть усі неспроста,
На півночі він, там де лід, мерзлота.
– Ой, відповідь в мене одразу знайдеться:
Північно-Льодовитий океан цей зоветься.

Чотири існує, тепер я це знаю,
Я дякую вам, ще до вас завітаю.
– Упоралась ти, молодець, із завданням.
– Здійсниться тепер моє лю́бе бажання?

– Та ні. За кордоном – країна Цифрова.
Напевно, й там загадка буде чудова,
Міркуй, доки йтимеш, завзято й хоробро,
Згадай усі приклади й все буде добре.

Тож з левом простилась, пішла до кордону.
« Які в тій країні панують закони?

-З такими думками ішла собі Анна,

-Можливо, що я не така й безталанна?»

Назустріч їй вийшли хоробрих два брати,
Що Плюсом та Мінусом їх було звати.
– Ти звідки така? І куди ти мандруєш?
Можливо, знаннями ти нас зачаруєш?

Та дівчинка знітилась: – Певно, не знаю,
Країну, де мрії здійсняться, шукаю.
– Так це дуже просто, лиш декілька дій:
Сто двадцять діли на чотири мерщій.

П’ятнадцять помножить на шість дуже просто,
Напевно, ти знаєш, що це дев’яносто,
Додай двадцять п’ять та один відніми,
На відповідь дуже чекаємо ми.

« Оце задали, що ж я маю зробити?
Щоб дії усі ці швиденько рішити.»
– Можливо підказку? Хоча б одну дію,
Сама я, мабуть, тут нічого не вдію.

– Згадай ти таблиці: чотири і три На множення, потім це все розділи.
– Не маю я права отут помилиться,
Тож в дії, у першій, мабуть, буде тридцять.

Тепер щодо другої, тут розібраться,
Ага, тут ось так, буде сто чотирнадцять.
– Ну от, молодець, ще лишилась країна –
Граматика зветься. Іди без упину,

Напевно, чекають тебе дві сестриці –
То Крапка та Кома – чарівні дівиці.
Швиденько біжи, вже мабуть зачекались
До Мрії-країни ще трішки зосталось.

Спасибі сказала братам за навчання,
Таблицю дали вони їй на прощання.
Пішла вона далі. Чого ще чекати?
І що ж бо з «Граматики» маю згадати?

Назустріч їй дійсно ішли дві дівиці:
І Крапка, і Кома – чарівні сестриці.
– Хороша дівчино, ти звідки прямуєш?
Куди йде твій шлях і чим нас ти здивуєш?

– В країну, де мрії здійсняться, прямую,
Та тільки навряд чимось я вас здивую.
– Тут все дуже просто, лиш знаки розстав,
Тримати тебе в нас немає підстав.

Ось речення гарне у нас є для тебе,
Поглянь, де тут знаки поставити треба?
«Слабкість незнання сила навчання»
Тож швидко скажи нам, скажи без вагання.

«Та звідки ж я знаю, де знаки тут треба?
Ану поміркую, бо є в тім потреба,
Якщо я поставлю її після «сила»?
Напевно, колись я у школі це вчила?»

– Я знаю,згадала, за словом «незнання»
Поставити кому. «Сила – навчання».
– Гаразд, молодець! Вже до Мрії лиш крок.
Ось ключ! Ним відкриєш чарівний замок.

– Я вдячна вам щиро за диво-знання,
Раніше робила я все навмання.
Тепер точно знаю, що сила – навчання,
Та й з вами настала хвилина прощання.

Країна на обрії – Мрія. Лиш крок.
Взяла вона ключ, відімкнула замок,
Пішла по стежинці, назустріч їй кіт:
– Ну що ж, мила Анно, від мене привіт,

Бо я вже на тебе ось тут зачекався,
Про тебе із диво-люстерця дізнався.
Яка ж твоя мрія, – дозволь запитати,-
І що найзавітніше хочеш ти мати?

– Раніше про ляльку я мріяла дуже,
Діставшись сюди, зрозуміла я, друже,
Розумною хочу я бути віднині,
Вважаю, всі діти навчатись повинні.

Вмить світло яскраве ураз спалахнуло,
І дівчинка наша одразу проснулась.
« Наснилось мені, чи насправді було?» –
Взялася одразу вона за чоло.

Та глядь – на столі лежить ключ і таблиця:
«Напевно і мрія моя вже здійсниться».
З тих пір стала чемною дівчинка Анна,
У школі навчалася дуже старанно.

Та подорож дивну завжди пам’ятала
І часто до друзів своїх мандрувала.
Нехай же звучить відтепер те повчання,
Що слабкість – незнання, а сила – навчання.

1

Автор публікації

Офлайн 5 днів

Inna3004

57
Коментарі: 0Публікації: 25Реєстрація: 21-09-2020

Бронзове перо

Достижение получено 21.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій