Ти можеш пити мене до самого дна,
До самої нижчої позначки, до гіркоти,
Ти можеш п’яніти неначе б то від вина,
А потім тримати,кричати,благати…Так,можеш ти.
Ти можеш як схочеш, шукати в мені свій день,
Триматися осторонь, можеш і поряд зовсім.
А можеш співати мені якщо схочеш пісень,
Про дивних людей та про надто холодну осінь.
Хочеш будь поряд, дивись як кіно мої сни.
Залізь в підсвідомість,зв’яжи з моїх нервів ковдру поширше .
Тільки на більше,немає у мене сил.
А втім,чи буває від цього щось більше?
Юлія Мамедова(Тимошенко)