Все йде, біжить, скоріш летить,
ми не встигаємо за часом,
ми маєм кудись спішить
по терміновим справам нашим.
Ми знов забули головне-
підвладні всі дрібницям,
а взагалі- життя швидке-
ловити треба миті:
як сніг рипить під чобітком,
а дощ в вікно стукоче.
Як птах співає голосно
і голубі воркочуть.
Ми вже забули як встає
і як сідає сонце.
Не знаєм ,як, чим живе
сусід там у сторонці.
Помилки робим кожен день,
коли спішим в дорозі.
«Сьогодні» швидко промайне,
вже «завтра» на порозі.