Кохай її так, як тільки можна кохати,
До стуку у скронях, до сильного болю в груді.
Пиши їй, дзвони, ніколи не змушуй чекати,
Цілуй її губи такі молоді.
Люби її так, як люблять життя,
Вдихай, як повітря – поволі.
Пробач їй характер, вона ще дитя,
Та в серці любові доволі.