Кохай її так, як тільки можна кохати, До стуку у скронях, до сильного болю в груді. Пиши їй, дзвони, ніколи не змушуй чекати, Цілуй її губи такі молоді. Люби її так, як люблять життя, Вдихай, як повітря – поволі. Пробач їй характер, вона ще дитя, Та в серці любові доволі.
Daily Archives: 29.09.2018
5 posts
«Несхожих» В її очах читав ти так багато слів Та їх вона тримала не для тебе Твій світ неначе спопелів Скидав його ти крихти з себе Блукавши вулицями в тиші Шукав її між перехожих Вони були мов сірі миші Тонули у думках своїх ворожих У грудях з часом біль […]
По вулиці ішла Людина, Закутавшись від осені в пальто, Несла свій хрест покірно за плечима, Одна із сотень тисяч «хто?». В обличчя вітер миє дощем щоки, В кишенях руки втримують тепло, І туфлі витанцьовують поспішні кроки, Буденність в’їлась у ясне чоло. Та раптом постать зупинилась, Неначе хтось натиснув […]
«За вітром» Не плач моя Джульєтто Сльозами біль не змиєш Розірване те серце Мов сукню ти не зшиєш Не плач моя Джульєтто Не лий ти сліз солоних Чому ти не жалієш? Своїх очей бездонних Не грайся почуттями Вони такі палючі Залишать лиш на пам’ять Ті спогади болючі Розвіють […]
“Сміливою” Її так просто зробити щасливою Вона така глибока до дна Вона буває такою грайливою З своїх думок тугу відвела Вона буває такою сміливою Коли колючка з троянди вп’ялась Вона буває такою дбайливою У стрічку темну коса заплелась Віталій Прокопович….. 01.02.2018.