***
Раптово так в душі щось обірветься,
Як на акорді рветься змучена струна.
Притаєне з глибини обізветься,
Зсередини проквилить, як луна.
Вриваються так само у життя,
Шаленим буревієм із вітрами,
Без сорому, без грама співчуття,
А потім йдуть, лишивши тобі шрами.
Розіб’ють вщент усі дитячі мрії,
Наївність перетворять в недовіру.
А ти живеш із поглядом Марії,
Ти руку подаєш хижому звіру.
І будь собою недругам на зло,
І щирістю всміхайся у обличчя.
Нехай всі кажуть, як їм повезло,
Що простотою платиш за величчя.