Через колючий сніг,
Через пекучий холод.
Ішла сумна, не учувши ніг,
З очима сірими, як голод.
Навкруг лиш сніг, лиш біла пуща,
І більш нічого.
І шкірить ікла смерті паща,
Поруч нікого.
Замучена та сильна йде,
І бореться зі снігом напролом.
Вона все вірить, вірить, що знайде,
Хоч хижку теплу, відпочине за столом.
За що скажіть її заслала,
Фальшива влада в снігову тюрму?
Невже за те, що помагала,
Повстанцям вижити в бою?
Невже за те її заслали,
У холод де мороз тріщить?
Вона в снігах, їх повбивали,
Хто Батьківщину захистить?
…Вона все йшла,
Не скорена, не зламана, а горда.
І все ж раділа, що допомогла,
До смерті відданим синам народу!