Ви проводжали Катю, Лесю,

І парком бігали з Петром?

А вам давно було лиш двадцять?

Побачення, екзамен, стрес…

Як ніжно вміли цілуватись…

Як проводжали на «Експрес»…

А вам давно було лиш тридцять?

Сміх діток, збори, все… Сім’я.

До мами як би притулитись…

Неначе знову немовля…

А вам давно було лиш сорок?

Прекрасний вік! Яка краса!

І не важливо, що вівторок!

Важливо те, що не згаса!

Вже п’ятдесят? Це просто чудо!

Це мудрість, це любов, це слід!

Приїде в гості дружка Люда…

…І внучка передасть привіт!

У шістдесят чекають діток,

Чекають внуків і гостей,

І квіти ті ж стоять на вікнах,

Що ви ростили для дітей.

За сімдесят? Період щастя!

Ось оглянувшись за поріг –

Там правнучка сміється Настя,

Й роки три томи гарних книг.

Чим старші люди, тим мудріші,

Красу прибавить сивина…

Щасливих днів всім вам побільше,

Життя прожите не дарма!

Любіть, цінуйте, научайте,

Бо час не йде, бо час – летить!

Ніколи ви не забувайте –

Життя – це дар, щаслива мить.