Довіряє всім людям й живе незабутнім моментом,

Всі вірші і думки називаються словом «життя».

Як же важко поету прокинутись й йти на роботу,

Як же важко заснути, як темрява вкриє плече…

Як же щиро напише він вірш у вечірню суботу…

І що кров не така, як у всіх, у поета тече…

А ви знаєте, що він дихає цими віршами,

І з собою, неначе, говорить, як вечір в вікні…

Я трішки поет… Тому цим ділюся із вами,

Буває пишу, а буває – співаю пісні…

Я просто людина, яка відчуває прекрасне,

Що бачить зорю і радіє від щирих очей.

Не така, як усі, і набридли ці «гіпсові маски»…

Я пишу для душі і для близьких для мене людей.