Вона не вивчала акценти на вина
Перед іконою не била поклін
Стаючи кожного дня на коліна
Не знала жодної із чотирьох сторін
Не було тебе, як на небі покою
Статево зім”ятою пристрастю рук
Своїм приреченням як землею слабкою
Не признавала на відстань розлук
Поклонявшись богам ієрархій забутих
Знімавши силами хрести з небес
Хотіла ввійти до кола почутих
Невідомих вулиць й забутих адрес
Лікуючись тміном з полів даних раєм
Розчиняючись як цитрамон на вустах
Дивилась туди, де повітря чекає
ЇЇ душу і тіло у сотні містах
Слідами істот, розбещених світом
Чекала туману щоб вкрити себе
Шануючись лише одним заповітом
Вірила, що туман, так як сніг, мете
Свободи шукаючи пригала в воду
Бавлячись барвами дарованих снів
Вона називала себе, як люди вроду
А не так, як кожний би цього хотів
Автор публікації
