Море живое и дышит как люди,
Любит неистово, песни поет,
Море мечтает о маленьком чуде,
Страстно мечтает все дни напролет.
Море печалится, море болеет,
Громко смеется в лицо кораблям,
То глубиной беспросветной синеет,
То белой пеной бурлит по краям.
Море как космос, манит своей бездной,
Непокоренной до самых глубин,
В море как в космосе можно исчезнуть,
Если ты с морем душою един.
11.05.2021
4 коментарі “Море живое”
Дякую Вам, Катю!
Мені так приємно відчути у Вашому вірші море…. Не знаю, як Ви умієте так писати, але ж умієте! Наче стихією помилувалася завдяки Вам
Що сказати, хочу до моря!Дуже гарно !
Дякую Вам, Наталя за щирі відгуки! Море живе не тільки у моїх віршах, але насамперел у моїй душі. Мабуть в цьому весь секрет😉
Дякую, Ліза! За морем зараз сумують усі. Але яя знайшла вторчий вихід – писати про море, і наче відвідую його